На вічному шляху до Шевченка

Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка… Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем суспільства ХІХ століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти в його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння… Ми йдемо до Тараса через єдність поколінь… У єдності поколінь – наша історія, буття, наші болі і мрії… Рідними правнуками Тараса називаємо нашу юнь, яка гідно продовжує плекати Тарасове прагнення до волі.

Тарасові Григоровичу Шевченку, великому синові українського народу, було присвячено міський захід, який відбувся 07 квітня 2017 року у Васильківській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3. Кукушкін Володимир, громадський діяч, який співпрацює з канадською діаспорою, який закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 дванадцять років тому, разом із теперішніми учнями школи посадили біля школи вербу Тараса. Учень 4 класу Васильківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 Козак Олександр, прочитав уривок із поеми «Сон». «Шевченко наш. Він для усіх століть!» – ствердили Чернуха Катерина, Заводій Анастасія, учениці 11 класу, Курій Богдан, учень 7 класу, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3.