Питання виховання підростаючого покоління стає щодалі гострішим, а тому вимагає особливої уваги і додаткових зусиль для винайдення дієвіших підходів та методів для його вирішення. Ще на стадії пошуку  потрібно надавати особливе значення тому, що нині на підростаюче покоління суттєвий («виховний») вплив мають наростаючі в суспільстві негативні явища. Прикро те, що безперешкодно виповзають вони не лише з «тіньових» закутків нашого життя, а із різних друкованих ЗМІ, телеканалів, з популярого Інтернету. Передумовою розповсюдження аморальних явищ стало навіженне комуністичне безбожництво (атеїзм) та «пролетарська культура», впроваджені в Україні з початку 20-х років минулого століття. Ними впродовж десятиліть плюндрувалися споконвічні звичаї, традиції, наповненні життєдайними чеснотами, які були цементуючою основою між попередніми і наступними поколннями. Замість цих чеснот і цілих пластів самобутньої національної культури в єство українців цілеспрямовано вживлювалася чужинська космополітична культура, пронизана вульгарними мотивами. Врешті-решт ця псевдо-культура значною мірою спотворила поведінку двох останніх, перед проголошенням незалежності України, поколінь.

Позбутися цього впливу неможливо, рекомендованими державними установами виховними заходами. Саме тому, очевидно, «Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді» в п. 2 зазначає таке: «існує нагальна потреба вдосконалення національно-патріотичного виховання».

   І тут вагомий внесок у виховання може внести громадськість, без залучення якої держава не впорається з наростаючим валом негараздів в суспільстві та країні і в підлітковому та молодіжному середовищах зокрема. Всього кілька тижнів тому назад Кабінет Міністрів України затвердив Розпорядження «Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні». Можна надіятись,що через певний час під впливом цієї Концепції пожвавиться участь громадськості у справі виховання дітей та молоді. Проте бажаючі взяти участь у цьому процесі мають пройти належну підготовку.Безперечно, що, насамперед, освітяни мають можливість внести найсуттєвіший внесок у розвиток громадянської освіти, як наслідок - у реалізацію Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, а також інших заходів національно-патріотичного виховання. Але успіху в цій справі можна буде досягти лише при застосуванні нових наукових досягнень.

     ЗАСТОСУВАННЯ НОВОГО НАПРЯМКУ В ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ

     В останні роки філософія, космологія, психологія, квантова генетика та інші науки надають усе більше доказів, які свідчать про те, що Всесвіт, його природа і людство становлять цілісну життєтворчу систему. Це означає, що людина повинна володіти належними знаннями для налагодження корисного співіснування з Всесвітом. Особливо важливо пам’ятати про неприпустимість переступати межу, тобто, втрачати з ним гармонію. Уже є немало наукових праць, які підтверджують,що енерго-інформаційні процеси, які відбуваються в цій системі є надзвичайно важливими і навіть визначальними для життя. Особлива увага звертається на важливість того, щоб поведінка людини була повністю узгодженою з мотивами рідного краю. Важливо також, щоб кожне наступне покоління опиралося на самобутню культуру попередніх поколінь, зважаючи на те те, що вона творилася в первозданній чистоті природного середовища на високих духовно-моральних засадах.

Основоположним тут є те, що патріотизм, вживлений природою в генетичний код,а також усвідомлення того, що без минулого - немає майбутнього. Це означає, що кожне суще покоління має бути цементуючою ланкою між минулими і майбутніми поколіннями. З цього витікає, що молодій людині конче необхідно мати достатні знання про розвиток минулих поколінь, про навколишню дійсність, про цивілізаційний простір, про свій народ, а також про свій внутрішній світ. Уже на основі цих знань маємо формувати  основи національного світогляду.  Усе  це дасть можливість максимально повно гармонізувати відносини людини з Всесвітом, що значно поліпшить умови реалізації її творчих можливостей як для особистого розвитку так і для розвитку суспільства і держави.

   Отже, патріотичне виховання має здійснюватись на принципово нових підходах до проблеми.Тут вкрай важливо переконати підростаюче покоління у необхідності перебувати з природою Всесвіту в осмислених, а отже, максимально чистих, як сама природа, стосунках. Це означає, що людина має надзвичайно уважно ставитись до своєї морально-етичної поведінки так, щоб жодним словом, вчинком і навіть думкою не образити природу Всесвіту!

Зрозуміло, що це потребує суттєвого підвищення кваліфікацію фахівців причетних до виховного процесу. При цьому вихователі-освітяни та громадські вихователі мають ураховувати, що негативні явища швидко набирають загрозливих ознак для всього суспільства і держави. Слід також ураховувати, що весь тягар виховання лягає саме на них, оскільки правоохоронна система держави ні психологічно, ні морально, ні адміністративно не готова зупинити вал негативних явищ. За таких обставин варто взяти до уваги і те, що українці в останні близько 70 років перед проголошенням незалежності України  перебували під тиском агресивного атеїзму (безбожницта) та «пролетарської культури». Внаслідок цього були спаплюжені звичні міжлюдські відносини, які в давнину ґрунтувалися на духовно-моральних чеснотах та освячувалися вірою в Бога.

   Враховуючи зазначені обставини необхідно:

      - надати дітям переконливу інформацію про те, що природа є чистою життєдайною, життєлюбною, життєтворчою системою, яка дзеркально реагує на поведінку людей;

      - постійно нагадувати дітям про важливість чутливо будувати свої родинні відносини і відносини в суспільстві з усвідомленням того, «що людина посіє, те й пожне»;

      - психологічно і «азбучно» готувати дітей до майбутньої вмілої участі у громадсько-політичному житті держави.

     Голова координаційної ради з питань патріотичного виховання при виконавчому комітеті Васильківської міської ради 

Анатолій Марущак